Слідом за фурором, виробленим Юрієм Дудем в ютуб, деякі зробили спробу повторити його успіх, намагаючись надати інтерв’ю зі знаменитостями статус контенту власного каналу на постійній основі. Раніше обіймав посаду головного редактора Sports.ru, блогер зумів виявити потребу передплатників у цікавих опонентів для бесіди. На протязі року утворились нові канали з подібними відеосюжетами, які копіюють у Дудя стилістику заставок. Кожен канал відзначений численними переглядами, але є такі, що зуміли гідно наслідувати першоджерела або за рейтингом обігнати відому програму? Пропонуємо вивчити ютуб канали з інтерв’ю, які заслуговують пильної уваги.
Про каналі Дудя
В якості гостей журналіст запрошує персонажів сучасності, веде розмови на теми, цікаві самому блогеру і глядачам. Підтвердження цьому – постійно зростаюча кількість передплатників.
Брендом опису каналу вважається єдина фраза – тут задають питання. Опоненти міркують на теми роботи, політики, не виключаються і розмови про особисте.
Крім того, що ведучий каналу і сподвижники програми, не соромлячись, обговорюють відверті теми, що здається незвичайним, вони працюють з коментарями, користуючись ними у проведенні конкурсів і складанні переліку питань.
Канал вважається відомим, але послідовників і конкуруючих особистостей у програми утворилося надмірно багато.
Наведемо топ кращих на ютубі, спеціалізація яких – інтерв’ю.
«А поговорити»
- телеведучої каналу є журналіст Ірина Шихман;
- кількість передплатників – від двохсот п’ятдесяти тисяч;
- перше інтерв’ю взято 21.12.2017;
- відмітні особливості – інтенсивне наповнення аж до декількох відеосюжетів протягом тижня, неординарні особистості в якості гостей.
У своїх інтерв’ю Шихман намагається розмовляти з людьми різних професій – кінорежисерами, реперами, політичними діячами, провідними телевізійних передач, блогерами та представниками інших сфер.
Кількість відео створює ризик, що в найближчій перспективі канал обійде Дудя. Відвідувач під інформативними і в допустимій мірі провокативними запитаннями, що задаються грамотним професіоналом, максимально розкривається. Разом з тим Ірина не намагається його затьмарити, навпаки, спрямовує в потрібне їй русло, що зайвий раз підтверджує методику її роботи – розкрити виступаючого, а не привертати увагу глядача до себе.
Мабуть, у цій особливості ховається і єдиний недолік каналу. Справа в тому, що Дудь здатний на грубуваті та зневажливі висловлювання, доводить діалог майже до скандальної ситуації, «провокуючи» гостя. Шихман теж підкидає провокаційні запити, але робить це в рамках пристойності.
Щоб був присутній відтінок скандалу, ряд інтерв’ю брався за участю медійної особистості Марії Вискуновой. Вона додала «іскорок», одночасно здивувавши слабкою підготовленістю і награними манерами в образі «злого поліцейського».
Мабуть, саме з цієї причини Шихман проводить шоу одноосібно, але іноді виникає відчуття, що у ведучої недостатньо навичок для «подлавливания» опонента на помилкових і суперечливих висловлюваннях, і спокійно задаються змінюються нотками обурення.
Мабуть, у цьому криється своя «родзинка», адже канал вважається кращим альтернативним варіантом відомого шоу «вДудь», приємно дивуючи аудиторію регулярністю виходу і добіркою відвідувачів.
#ещенепознер
- автором і ведучим є Солодніков Микола;
- чисельність аудиторії перевищує шістдесят тисяч чоловік;
- вихід в ефір – 21.10.2018 р.;
- характерні особливості – опоненти і більшість поставлених їм питань пов’язані з політикою.
Солодніков вибирає опонентів з «великого» калібру. На його зустрічах побували головні редактори, громадські діячі і навіть міністри.
Досить часто структура відеосюжету розподіляється на дві половини – питання на особисті теми змінюються політикою, суспільством і т. п. На обговорення виносяться злободенні теми, всі питання спрямовані на професійну діяльність відвідувача.
У бесідах проглядається стиль Дудя, але суть питань і їх озвучення більш коректні.
Всім, кому політика не приносить інтересу, перегляд таких відеосюжетів здасться нудним.
Ніжний редактор»
- журналіст Тетяна Мингалимова є автором каналу. Вона ж – редактор «вДудь»;
- кількість підписантів – від трьохсот шістдесяти тисяч;
- перший сюжет вийшов 17.10.2017 року;
- є одна особливість – переважна більшість гостей – дівчата.
Жіночний редактор, не залишає роботу у відомому проекті «вДудь», працює над власним каналом. Якщо Дудя періодично критикують, що серед його опонентів майже немає осіб жіночої статі, до тут зовсім навпаки.
Тетяна сама є привабливою дівчиною, і, бажаючи надати власною програмою максимальну «жіночність», визначає відповідний контент – особисті стосунки, сексуальні зв’язки, чоловіки. При цьому задаються не переводять тему на «особистий», що припало до душі не тільки жінкам, але і чоловікам.
«Полегшений» контент переплітається з питаннями на теми політики, суспільства і професійної діяльності, ведуча веде себе, як звичайний емоційний людина, що має власну думку.
Є й певні мінуси, що випливають, як не дивно, з достоїнств. Проявляючи звичайну симпатію до людини, Мингалимова не намагається вивести опонента на «гострі» теми, щоб ловити на протиріччях. Там, де потрібно проявити наполегливість і отримати цікавить відповідь, Тетяна діє м’яко. Можливо, це брак належного досвіду і твердого характеру.
Балакучі голови
- автор побажав зберегти інкогніто;
- кількість підписантів на канал міститься в таємниці, але найбільш популярні відеосюжети налічують до дев’ятисот тисяч переглядів. Виходить, що середня кількість на черговий діалог – до двадцяти тисяч відвідувачів;
- перше інтерв’ю показали на YouTube 26/04/2016;
- в якості гостей запрошують всіх, хто забажає.
Зйомка ведеться з одного постійного ракурсу, ведучий в кадр не потрапляє, гостями стають відомі особистості, для яких інтерв’ю – справа звична, і новачки в цьому питанні.
Тривалість відео варіюється – від п’ятнадцяти до сорока п’яти хвилин, питання задаються все більше на розважальну тематику. Варіативність відвідувачів, легкість формату та обмеження щодо тривалості зйомки створюють можливість для однаково легкого прослуховування замість фону і швидкого забування.
Канал старше програми Дудя, але за три роки роботи не зумів створити резонанс. Схоже, що його творці не прагнуть до цього. Мабуть, їм подобається залишатися легкою і нескандальною передачею.
ОМ Олега Меньшикова
- ведучий програми – особистість досить відома, коментарі тут зайві;
- кількість абонентів перевищила сімдесят п’ять тисяч чоловік;
- перше інтерв’ю відбулося 9.07.2018 року;
- все відбувається у форматі діалогу.
Бажаючи створити щось нове, артист заснував власний канал, зробивши акцент не на інтерв’ю, а на звичайній бесіді. Підтвердження цього – факт, що через певний час опонент сам задає питання Меньшикову.
Упор – на знаменитих артистів, бесіди з якими здаються привабливими і зворушливими. Відеосюжети є подією непостійним і не особливо частим, запис ведеться в присутності глядачів.
Розрахунок на дорослу категорію підписувачів, формат програми знаходиться в середньому сегменті між інтернетом і телевізором.
На гачку
- ведуча на каналі – Світлана Крюкова, журналістка з України;
- підписано – від семи з половиною тисяч користувачів;
- інтерв’ю вперше відбулося 5.12.2018;
- у пріоритеті – особисті, громадські та політичні теми.
провокаційні Питання, але задаються коректно, опонентами є не відомі політики, але особи, які мають певні позиції по деяким пунктам і відомі в певних сферах – естрадної, бізнесі і навіть журналістиці.
Новий формат постійно піддається критиці, так як сильно наслідує каналу Дудя в прагненні випередити його за провокативності. При цьому відзначається слабке вміння ставити найбільш актуальні запитання, які найчастіше цікавлять людей.
Канал стартував недавно, тому є варіанти зробити «поворот» в більш цікавому напрямку, якісно розкриваючи особистості опонентів.
The Люди
- автором ідеї є Антон Лядов, кореспондент видання «Вести недели»;
- солідна аудиторія, понад півмільйона абонентів;
- вперше інтерв’ю взято 20.07.2017;
- за форматом зустрічі нагадують документальні фільми, в ролі головних героїв – кілька учасників будь-якої категорії.
Під час інтерв’ю на каналі ютуба автор створює серед глядачів непоганий «розкид» емоцій. Часто учасники є особистостями суперечливими, так і ведучий сприймається аналогічно.
Дехто стверджує, що канал являє собою підсилену версію програми Дудя з ведучим, не володіє здібностями задавати питання і копирующим манери та оформлення оригінального прикладу. В підтвердження цьому критики вказують на цифри, що з’являються на екрані, «перебивки» і масу інших ознак. Формат більше телевізійний, але деколи трапляються цікаві гості.
Жиза
- авторське право належить Миколі Пружинину і Олександру Шишканову;
- кількість передплатників – понад шістсот тисяч;
- перший відеосюжет знятий 13.03 2018 року;
- все відбувається у форматі «десять дурнуватих питань для представника тієї чи іншої професії.
Інтерв’ю складається з тестових питань, відповідати на які доводиться людям, що працюють в різних сферах.
Авторам довелося оформити кредит на п’ять мільйонів рублів і направити його на запуск проекту, щоб отримати можливість зайнятися улюбленою діяльністю, створюючи привабливий в першу чергу їм самим контент.
Планувалося, що на каналі буде демонструватися різне по ідеям і форматів відео, але сьогодні поки в пріоритеті вже відома нам «десятка» питань.
Кількість передплатників регулярно збільшується, люди висловлюють слова подяки авторам. Критика проглядається рідко, та й то на дурнуваті питання або на відповідні їм відповіді від осіб, які дають інтерв’ю.
Познер
- автор проекту – Володимир Познер;
- чисельність аудиторії – мільйони передплатників;
- інтерв’ю відбулося 17.11.2008;
- головна особливість – питання задаються особою, чудово відомої в вітчизняному телебаченні.
Без коментарів. Тим, хто не знайомий з класикою, перегляд рекомендований.
Footбольные люди
Аудиторія передплатників налічує трохи більше п’яти тисяч чоловік.
Ведучий проекту – Ілля Козаків, у світі футболу відомий багатьом як коментатора матчів. Головні герої – футболісти та їх тренери. Наявні зв’язку в світі цієї цікавої гри дозволяють провідному знаходити колоритних учасників для власного проекту. При цьому дружні зв’язки не залишають можливості для постановки злободенних питань з провокаційним настроєм, щоб не ображати опонентів.
Авторові ясно, що відсутність «гостроти» не залишає можливості каналу піти на «зліт», він робить боязкі спроби вколоти співрозмовника, сам лякаючись власної наполегливості. З боку це виглядає безглуздо і неприродно.
Більше половини сюжетів здадуться нудними і нецікавими навіть для затятих шанувальників футболу. Але засновник програми критично ставиться до проделываемой роботі, вносячи в кожен черговий випуск нехай невелику, але нову «родзинку».
Висновок
Розмовляти на подібну тему можна до нескінченності, але ми пропонуємо самим переглядати популярні канали, поповнюючи кількість передплатників під такими виступами.
